1. Орфографічний словник української мови

розлючувати

розлю́чувати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлючувати — див. розлютовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати¹. Словник української мови у 20 томах
  3. розлючувати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Словник синонімів української мови
  4. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати. Словник української мови в 11 томах