1. Словник української мови в 11 томах

розлючувати

РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлючувати — розлю́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розлючувати — див. розлютовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати¹. Словник української мови у 20 томах
  4. розлючувати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Словник синонімів української мови