1. Словник синонімів української мови

розлючувати

ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли (відвідувачі) по-мадярськи, і це мене ще більше роз'юшило (переклад С. Масляка); Летить (Турн), щоб потрошить Троян; І роз'ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась (наречена) од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). — Пор. се́рдити.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлючувати — розлю́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розлючувати — див. розлютовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати¹. Словник української мови у 20 томах
  4. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати. Словник української мови в 11 томах