1. Орфографічний словник української мови

розпутувати

розпу́тувати

дієслово недоконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпутувати — -ую, -уєш, недок., розпутати, -аю, -аєш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що розплутувати. || перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь. 2》 Звільняти від пут. Розпутувати коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розпутувати — РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що, рідко. 1. що. Те саме, що розплу́тувати. Грек .. почав розпутувати ланцюг, ув'язувати мотуззя (М. Коцюбинський); // перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  3. розпутувати — РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що розплу́тувати. Грек.. почав розпутувати ланцюг, ув’язувати мотуззя (Коцюб., І, 1955, 391); // перен. Розгадувати, з’ясовувати для себе що-небудь. Словник української мови в 11 томах