розпутувати
РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що, рідко.
1. що. Те саме, що розплу́тувати.
Грек .. почав розпутувати ланцюг, ув'язувати мотуззя (М. Коцюбинський);
// перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь.
О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку, що темною хмарою виринала перед ним (І. Франко).
2. кого. Звільняти від пут.
Розпутувати коней;
* Образно. Яшко на мить одну розпутав погляд свій і пустив по столу, по обличчях (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпутувати — розпу́тувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розпутувати — -ую, -уєш, недок., розпутати, -аю, -аєш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що розплутувати. || перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь. 2》 Звільняти від пут. Розпутувати коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпутувати — РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що розплу́тувати. Грек.. почав розпутувати ланцюг, ув’язувати мотуззя (Коцюб., І, 1955, 391); // перен. Розгадувати, з’ясовувати для себе що-небудь. Словник української мови в 11 томах