1. Орфографічний словник української мови

розтикати

розти́кати

дієслово доконаного виду

розтика́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтикати — I розт`икатидив. розтикати. II розтик`ати-аю, -аєш, недок., розтикати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Встромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця. || перен. Абияк розміщувати, безладно розкидати що-небудь у великій кількості по різних місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розтикати — РОЗТИ́КАТИ див. розтика́ти. РОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗТИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Устромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця. Розтикати палиці в землю; // перен. Словник української мови у 20 томах
  3. розтикати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розтикати — РОЗТИ́КАТИ див. розтика́ти. РОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Стромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця; // перен. Абияк розміщувати, безладно розкидати що-небудь у великій кількості по різних місцях. Словник української мови в 11 томах