1. Словник української мови в 11 томах

розтикати

РОЗТИ́КАТИ див. розтика́ти.

РОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Стромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця;

// перен. Абияк розміщувати, безладно розкидати що-небудь у великій кількості по різних місцях.

— І чому цей зрадливий пензель, роблячи мазки на полотні, так невдало розтикав їх, розмазав, розмісив брудними розводдями? (Довж., III, 1960, 132);

— А де решта краму? По кіосках розтикав? (Кучер, Трудна любов, 1960, 524);

// перен. Роздавати кому-небудь щось.

Андрій у своєму класі, я поруч, у другому.. Розтикаю дітям сякі-такі завданки, підходжу до вікна… (Вас., II, 1959, 87);

// Розсовувати, розставляти що-небудь у кількох місцях з метою схову.

Вибирали [селяни] з кошелів [пшеницю] у мішки і десь по подвір’ю ховали просто в сніг.. Розтикали.. у снігу десь попід тинами всяку всячину з князівського майна (Головко, II, 1957, 330);

// перен. Витрачати значну суму грошей на дрібниці.

— Були [гроші], та загули! — обізвався дід Грицай. — Отак: сюди тиць, туди тиць, та й розтикав три сотні (Н.-Лев., IV, 1956, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтикати — розти́кати дієслово доконаного виду розтика́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розтикати — I розт`икатидив. розтикати. II розтик`ати-аю, -аєш, недок., розтикати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Встромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця. || перен. Абияк розміщувати, безладно розкидати що-небудь у великій кількості по різних місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтикати — РОЗТИ́КАТИ див. розтика́ти. РОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗТИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Устромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця. Розтикати палиці в землю; // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. розтикати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови