розтин
РО́ЗТИН, у, ч.
1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3.
Діагностувати крововиливи нерідко буває важко, а встановити їх місцеположення часто вдається лише при розтині (Хвор. дит. віку, 1955, 20);
Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Смолич, Прекр. катастр., 1950, 139).
∆ Ке́сарів ро́зтин див. ке́сарів.
2. Місце, де що-небудь розрізано.
Пальці його з виключною вправністю пересувалися вздовж розтину, накладаючи шви (Смолич, День.., 1950, 178).
3. Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета.
Я знаю Грузію. Ці розтини узлісь, Ці урвища, де стерто межі й грані (Дмит., Вірші.., 1949, 13).
◊ У ро́зтині ча́су — в історичній перспективі.
О. Довженко завжди боровся за надзвичайно ємке панорамне кіномистецтво. Він усвідомлював його величезні можливості змалювання життя у глибокому розтині часу (Вітч., 9, 1969, 163).
Значення в інших словниках
- розтин — ро́зтин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розтин — -у, ч. 1》 Дія за знач. розтяти, розітнути, розтинати 1), 3). Розтин трупа — те саме, що аутопсія. 2》 Місце, де що-небудь розрізано. 3》 Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета. У розтині часу — в історичній перспективі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтин — РО́ЗТИН, у, ч. 1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3. Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Ю. Смолич); Лікарі зроблять розтин черепа, запишуть до протоколу, що куля ввійшла у праву скроню (А. Словник української мови у 20 томах
- розтин — ПЕРЕ́ТИН (поверхня, площина, по якій щось розрізане), ПЕРЕ́РІ́З, РО́ЗТИН, РО́ЗРІЗ. Добрива надходять у бачки культиватора самопливом через шланг дуже малого перетину (з журналу)... Словник синонімів української мови