1. Орфографічний словник української мови

самолюбка

самолю́бка

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самолюбка — -и. Жін. до самолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самолюбка — САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. самолюбка — САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (Н.-Лев., VI, 1966, 377). Словник української мови в 11 томах