самолюбка
САМОЛЮ́БКА, и, ж.
Жін. до самолю́б.
Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самолюбка — самолю́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самолюбка — -и. Жін. до самолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самолюбка — САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (Н.-Лев., VI, 1966, 377). Словник української мови в 11 томах