сбір

сбір

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сбір — -а, ч. 1》 іст. Нижчий прислужник інквізиції. 2》 перен. Зневажливе прізвисько поліцейського агента. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сбір — (франц. sbire, з італ. sbirro) 1. Нижчий прислужник інквізиції. 2. Переносно – зневажливе прізвисько поліцейського агента. Словник іншомовних слів Мельничука