сбір

-а, ч.

1》 іст. Нижчий прислужник інквізиції.

2》 перен. Зневажливе прізвисько поліцейського агента.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сбір — сбір іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сбір — (франц. sbire, з італ. sbirro) 1. Нижчий прислужник інквізиції. 2. Переносно – зневажливе прізвисько поліцейського агента. Словник іншомовних слів Мельничука