1. Орфографічний словник української мови

сволота

своло́та

іменник жіночого роду

збірн., вульг.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сволота — -и, ж., вульг. 1》 збірн. Підлі люди; мерзотники. 2》 Підла людина; мерзотник. || Уживається як лайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сволота — СВОЛО́ТА, и, ж., вульг. 1. збірн. Підлі люди; мерзотники. Розвелося тієї сволоти в нас, спасу від неї нема (з публіц. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. сволота — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
  4. сволота — СВОЛО́ТА, и, ж., вульг. 1. збірн. Підлі люди; мерзотники. Від такої сволоти, як куркульські синки, всього чекати можна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 267). 2. Підла людина; мерзотник. Словник української мови в 11 томах