сволота
своло́та
-и, ж., вульг.
1》 збірн. Підлі люди; мерзотники.
2》 Підла людина; мерзотник.
|| Уживається як лайка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сволота — своло́та іменник жіночого роду збірн., вульг. Орфографічний словник української мови
- сволота — СВОЛО́ТА, и, ж., вульг. 1. збірн. Підлі люди; мерзотники. Розвелося тієї сволоти в нас, спасу від неї нема (з публіц. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- сволота — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
- сволота — СВОЛО́ТА, и, ж., вульг. 1. збірн. Підлі люди; мерзотники. Від такої сволоти, як куркульські синки, всього чекати можна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 267). 2. Підла людина; мерзотник. Словник української мови в 11 томах