1. Орфографічний словник української мови

скандзюбити

скандзю́бити

дієслово доконаного виду

безос., розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скандзюбити — -бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., кого, що, розм. Звести судорогою; скорчити. – Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнути, викривити. От старість... Схаменись!... Словник української мови у 20 томах
  3. скандзюбити — скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
  4. скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., перех., розм. Звести судорогою; скорчити. — Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Кв.-Осн., II, 1957, 113); // Зігнути, викривити. От старість… Схаменись!... Словник української мови в 11 томах
  5. скандзюбити — Скандзю́бити, -блю, -биш гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв. Словник української мови Грінченка