скандзюбити
СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., перех., розм. Звести судорогою; скорчити.
— Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Кв.-Осн., II, 1957, 113);
// Зігнути, викривити.
От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125);
[Xрапко:] Знаєш, я чоловік прямий… [Передерій (набік):] То-то тебе так і скандзюбило! (Мирний, V, 1955, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скандзюбити — скандзю́бити дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
- скандзюбити — -бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., кого, що, розм. Звести судорогою; скорчити. – Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнути, викривити. От старість... Схаменись!... Словник української мови у 20 томах
- скандзюбити — скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
- скандзюбити — Скандзю́бити, -блю, -биш гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв. Словник української мови Грінченка