скандзюбити
СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., кого, що, розм.
Звести судорогою; скорчити.
– Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Зігнути, викривити.
От старість... Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський);
[Храпко:] Знаєш, я чоловік прямий... [Передерій (набік):] То-то тебе так і скандзюбило! (Панас Мирний).
◇ (1) Скандзю́бити в сук кого і без дод. – згорбити (про старість).
От старість... Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скандзюбити — скандзю́бити дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
- скандзюбити — -бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скандзюбити — скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
- скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., перех., розм. Звести судорогою; скорчити. — Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Кв.-Осн., II, 1957, 113); // Зігнути, викривити. От старість… Схаменись!... Словник української мови в 11 томах
- скандзюбити — Скандзю́бити, -блю, -биш гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв. Словник української мови Грінченка