скарати

скара́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарати — -аю, -аєш, док., перех., чим і без додатка. 1》 Покарати за що-небудь. || перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. 2》 Піддати страті; стратити. Скарати на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скарати — СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, чим і без дод. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Б. Грінченко); [Голос покликача судового:] Зволив .. Словник української мови у 20 томах
  3. скарати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. скарати — Скара́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скарати — СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. Словник української мови в 11 томах
  6. скарати — Скара́ти, -ра́ю, -єш гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263. Словник української мови Грінченка