скарати

СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.

1. Покарати за що-небудь.

Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324);

[Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543);

Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13);

// перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися.

[М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322);

Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305).

2. Піддати страті; стратити.

І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194);

[Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585).

Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити.

— Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39);

— Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр] (Скл., Святослав, 1959, 602);

[Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарати — скара́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скарати — Скара́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. скарати — Скара́ти, -ра́ю, -єш гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263. Словник української мови Грінченка
  4. скарати — СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, чим і без дод. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Б. Грінченко); [Голос покликача судового:] Зволив .. Словник української мови у 20 томах
  5. скарати — -аю, -аєш, док., перех., чим і без додатка. 1》 Покарати за що-небудь. || перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. 2》 Піддати страті; стратити. Скарати на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скарати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови