скарб

СКАРБ, у, ч.

1. Коштовності, гроші, цінні речі.

Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (Н.-Лев., IV, 1956, 34);

Черевань доскочив собі незчисленного скарбу (П. Куліш, Вибр., 1969, 49);

Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі — така вона скупа була, що ніколи зроду не розлучалася з тими скарбами своїми ні вдень, ні вночі (Вовчок, І, 1955, 358);

// Коштовності, гроші і т. ін., сховані в потаємному місці, закопані в землю.

В оцім яру є озеро й ліс попід горою, А в лісі скарб (Шевч., І, 1963, 116);

— Піди, сину, аж до моря, До гирла Дунаю, Та викопай мої скарби, Бо я помираю (Рудан., Тв., 1959, 86);

Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази про скарби, закопані тут запорожцями (Гончар, Тронка, 1963, 217);

*У порівн. Ці два слова [одібрати землю] досі лежали на споді кожного серця, як захований скарб (Коцюб., II, 1955, 73);

// перев. мн. Природні багатства надр, лісів, морів і т. ін.

— В тій нашій рідній подільській землі лежать величезні скарби і ждуть тілько вмілої руки, котра б зуміла покористуватись ними (Фр., II, 1950, 369);

Свої скарби розкрив Донбас (Рильський, І, 1956, 183);

— Дивлюся я на оці лани, як буйно все росте у нас. Скарби які!.. (Коп., Вибр., 1953, 346);

Дуже важливою проблемою є освоєння невичерпних скарбів океану (Знання.., 10, 1967, 12).

◊ Ні за які́ ска́рби́ [в сві́ті] — ні в якому разі, ні за що.

На лице дівчини, що йшла обік нього, не був би глянув ні за які скарби в світі (Фр., VII, 1951, 247).

2. перев. мн., чого, які. Духовні та культурні цінності, які створила людина.

[Нартал:] Ти показав мені ще інші скарби,— світ філософії, науки, хисту,— і я, нещасний варвар, думав щиро, що я римлянином навіки став (Л. Укр., II, 1951, 431);

Соціалізм уперше в історії забезпечив трудящим масам доступ до скарбів людської культури, створив усі умови для її бурхливого розвитку (Ком. Укр., 12, 1961, 27);

Яке щастя! У мене на руках неоціненні скарби — «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя (Ковінька, Кутя.., 1960, 91);

Пісенний скарб нашого народу майже незліченний: повністю його важко зібрати навіть у найбільшому і найповнішому виданні! (Мас., Життя.., 1960, 120);

Мовні скарби.

3. перен. Хто-, що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами, якостями і т. ін.

Робітник охочий, веселий, жартовливий [жартівливий] та співучий, у котрого «очі грають» і «жили ходять» при роботі, є великим скарбом (Фр., III, 1950, 126);

— Тут у мене скарб. Не вірите? Насіння многолітньої пшениці везу (Донч., VI, 1957, 429);

На лиці [Груні] було тільки й скарбу, що великі чорні очі (Чорн., Красиві люди, 1961, 60);

// Людина або річ особливо потрібна, дорога для когось.

Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша (Зеров, Вибр., 1966, 377);

Рушниця стара, облізла, але для Романа вона — безцінний скарб (Донч., II, 1956, 289);

// Багатство розуму, почуттів і т. ін.

Тридцять п’ять літ Ви [М. Лисенко] наділяли всіх багатством своєї душі і склали в серцях наших цілі скарби (Коцюб., III, 1956, 252);

Ні,.. Немає в серці сили, Бо ми з душі скарби свої Потроху розгубили (Сам., І, 1958, 139);

Дьяконов за юнацькою своєю безтурботністю і не підозрював, які скарби таїть у собі душа цього простого, завжди трохи замкнутого, роботящого батарейця (Гончар, II, 1959, 61);

В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття (Зеров, Вибр., 1966, 420);

// у сполуч. із сл. мій, розм., рідко. Пестливе звертання до дорогої, любої людини.

[Неріса:] Дозволь мені вступити до театру.. [Антей:] Моя кохана! Скарбе мій! Не дам, не дам тебе юрбі тій безсоромній! (Л. Укр., III, 1952, 427).

4. розм. Господарські речі; пожитки, майно.

Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили — Все козак прогайнував (Бор., Тв., 1957, 80);

Прикотив [Ференц] звідкись свій дитячий візок з різним скарбом: сувої полотна, фарби, папір… Іншого майна у Ференца не було (Гончар, III, 1959, 229).

Ха́тній (дома́шній) скарб — речі домашнього вжитку.

Настрічу нам попадаються хури, наладновані .. горшками, жінками, скринями і іншим домашнім скарбом (Коцюб., II, 1955, 237).

5. заст. Кошти.

Буду я з тебе великії скарби мати (Сл. Гр.);

Голова зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (Н.-Лев., II, 1956, 259);

// у знач. присл. ска́рбом. На чиї-небудь кошти.

Козацьким скарбом будували [церкви] (Сл. Гр.).

6. заст. Скарбниця (у 1 знач.).

— Як старшина з гетьманом розпорядила, так і зосталось. Давай посполитий до скарбу і подачку [податок] од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати (П. Куліш, Вибр., 1969, 118).

7. заст. Поміщицьке володіння, маєток на Правобережній Україні.

Тато з сином служили в скарбі і пасли оба воли (Україна.., І, 1960, 219).