1. Орфографічний словник української мови

скверна

скве́рна

іменник жіночого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скверна — ур., погань, паскудство, мн. блуди, хиби, пороки; ЗБ. нечисть, НАБРІД. Словник синонімів Караванського
  2. скверна — див. сміття Словник синонімів Вусика
  3. скверна — -и, ж., книжн., заст. 1》 Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. || чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо. 2》 перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань. || збірн. Про вороже угруповання; нечисть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скверна — Погань, паскудство, паскудність, гидота, гидь, гидкість, бридота, бридкість, капость, непотріб, негідь, нікчемство, підлота, підлість Словник чужослів Павло Штепа
  5. скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (М. Словник української мови у 20 томах
  6. скверна — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б. Словник синонімів української мови
  7. скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (Рильський, Поеми, 1957, 251); // чого. Словник української мови в 11 томах