1. Словник української мови в 11 томах

скверна

СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст.

1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду.

За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (Рильський, Поеми, 1957, 251);

// чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо.

До кінця очистити нашу планету від скверни колоніалізму, знищити його останні вогнища, не допустити відродження його в нових, замаскованих формах — така вимога епохи (Ком. Укр., 7, 1969, 32).

2. перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань.

[Боб:] Він що, у Гітлера служив? [Фрау Мільх:] Кажуть, у дивізії СС, сер. [Боб:] Тьху!.. От до чого довоювались. З такою скверною злигуємось (Галан, І, 1960, 420);

// збірн. Про вороже угруповання; нечисть.

Комуністична партія очищала свої ряди від опортуністичної скверни, від кар’єристських елементів. Після Х з’їзду РКП(б) відбулась генеральна чистка партії (Ком. Укр., 9, 1969, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скверна — скве́рна іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. скверна — ур., погань, паскудство, мн. блуди, хиби, пороки; ЗБ. нечисть, НАБРІД. Словник синонімів Караванського
  3. скверна — див. сміття Словник синонімів Вусика
  4. скверна — -и, ж., книжн., заст. 1》 Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. || чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо. 2》 перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань. || збірн. Про вороже угруповання; нечисть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скверна — Погань, паскудство, паскудність, гидота, гидь, гидкість, бридота, бридкість, капость, непотріб, негідь, нікчемство, підлота, підлість Словник чужослів Павло Штепа
  6. скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (М. Словник української мови у 20 томах
  7. скверна — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б. Словник синонімів української мови