скверна
скве́рна
-и, ж., книжн., заст.
1》 Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду.
|| чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо.
2》 перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань.
|| збірн. Про вороже угруповання; нечисть.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скверна — скве́рна іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- скверна — ур., погань, паскудство, мн. блуди, хиби, пороки; ЗБ. нечисть, НАБРІД. Словник синонімів Караванського
- скверна — див. сміття Словник синонімів Вусика
- скверна — Погань, паскудство, паскудність, гидота, гидь, гидкість, бридота, бридкість, капость, непотріб, негідь, нікчемство, підлота, підлість Словник чужослів Павло Штепа
- скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (М. Словник української мови у 20 томах
- скверна — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б. Словник синонімів української мови
- скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (Рильський, Поеми, 1957, 251); // чого. Словник української мови в 11 томах