скотч

Значення в інших словниках

1. скотч — -а, ч. Тонка стрічка з липким шаром, яка використовується для пакування дрібних предметів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. скотч — СКОТЧ¹, у, ч. Прозора клейка плівка. Для настільної композиції нам знадобляться плоска глиняна тарілка, “оазис” (губка для фіксації живих рослин), дріт і скотч (із журн.); Вони були зв'язані міцними мотузками, із заклеєними скотчем ротами (з газ.). Словник української мови у 20 томах