скубнути

скубну́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скубнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до скубти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скубнути — СКУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Однокр. до ску́бти 1, 2. – Куди ж це? – спитала паніматка. – До Києва, – скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (О. Ільченко); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (М. Словник української мови у 20 томах
  3. скубнути — СКУ́БТИ (про тварин, птахів — рвати траву, листя губами, зубами, дзьобом), СКУ́БАТИ, ЩИПА́ТИ. — Док.: скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти (вскубну́ти), щипну́ти, ущипну́ти (вщипну́ти). Кінь, пущений вільно, почав скубти траву (В. Словник синонімів української мови
  4. скубнути — СКУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до ску́бти 1, 2. — Куди ж це? — спитала паніматка. — До Києва,— скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 361); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. скубнути — Скубну́ти, -бну́, -не́ш гл. Однокр. отъ скубти. Дернуть, рвануть. Як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Ном. № 2095. Скубне за чуба. Стор. МПр. 31. Словник української мови Грінченка