скубнути

СКУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.

Однокр. до ску́бти 1, 2.

– Куди ж це? – спитала паніматка. – До Києва, – скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (О. Ільченко);

Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (М. Коцюбинський);

Хочеться йому наздогнати Меланку і скубнути за “телячі хвостики” [кіски] (С. Журахович);

Його руки так і нишпорили, щоб когось скубнути, щипнути, штовхнути (С. Добровольський);

Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (С. Васильченко);

– Самі ми нікого не чіпаємо по-дурному, а чому нас кожний намагається скубнути? (Ю. Шовкопляс);

Хто йде, – горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець – нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора, – і в пелену смикне... (П. Гулак-Артемовський);

Він .. покрикує на коней, що норовлять на ходу скубнути трави (М. Олійник);

– Ми хіба з тих, що й самі готові скубнути, де би вдалося (І. Франко);

* Образно. От в Росії та на Східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір'я полетіло (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скубнути — скубну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скубнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до скубти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скубнути — СКУ́БТИ (про тварин, птахів — рвати траву, листя губами, зубами, дзьобом), СКУ́БАТИ, ЩИПА́ТИ. — Док.: скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти (вскубну́ти), щипну́ти, ущипну́ти (вщипну́ти). Кінь, пущений вільно, почав скубти траву (В. Словник синонімів української мови
  4. скубнути — СКУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до ску́бти 1, 2. — Куди ж це? — спитала паніматка. — До Києва,— скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 361); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. скубнути — Скубну́ти, -бну́, -не́ш гл. Однокр. отъ скубти. Дернуть, рвануть. Як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Ном. № 2095. Скубне за чуба. Стор. МПр. 31. Словник української мови Грінченка