1. Орфографічний словник української мови

сланкий

сланки́й

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сланкий — -а, -е. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. || Уживається у складі ботанічних назв. Сланка конюшина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур’янів знищують (Сад. і ягідн. Словник української мови в 11 томах