сланкий

СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі.

Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур’янів знищують (Сад. і ягідн., 1957, 256);

// Уживається у складі ботанічних назв.

Сланкий льон — росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (Техн. культ., 1956, 12);

Сланка конюшина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сланкий — сланки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. сланкий — -а, -е. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. || Уживається у складі ботанічних назв. Сланка конюшина. Великий тлумачний словник сучасної мови