сланкий
СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі.
Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур’янів знищують (Сад. і ягідн., 1957, 256);
// Уживається у складі ботанічних назв.
Сланкий льон — росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (Техн. культ., 1956, 12);
Сланка конюшина.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сланкий — сланки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сланкий — -а, -е. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. || Уживається у складі ботанічних назв. Сланка конюшина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах