сланкий
сланки́й
-а, -е.
Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі.
|| Уживається у складі ботанічних назв. Сланка конюшина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сланкий — сланки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур’янів знищують (Сад. і ягідн. Словник української мови в 11 томах