слупець
слупе́ць
іменник чоловічого роду, істота
стовп
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слупець — -пця, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слупець — СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- слупець — СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (Стельмах, II, 1962, 114). Словник української мови в 11 томах
- слупець — Слуп, -па м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. ум. слупе́ць, слупик, слупчик. Словник української мови Грінченка