собачник
соба́чник 1
іменник чоловічого роду, істота
про людину
соба́чник 2
іменник чоловічого роду
приміщення
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собачник — -а, ч., розм. 1》 Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра. 2》 перен., зневажл. Те саме, що посіпака. || Уживається як лайливе слово. 3》 Любитель (у 1 знач.) собак. 4》 Приміщення, де утримують собак для наукових дослідів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить бродячих собак. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (П. Панч). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка. Словник української мови у 20 томах
- собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 415). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка. Словник української мови в 11 томах
- собачник — Собачник, -ка м. Любящій собакъ. Словник української мови Грінченка