собачник
соба́чник
-а, ч., розм.
1》 Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра.
2》 перен., зневажл. Те саме, що посіпака.
|| Уживається як лайливе слово.
3》 Любитель (у 1 знач.) собак.
4》 Приміщення, де утримують собак для наукових дослідів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собачник — соба́чник 1 іменник чоловічого роду, істота про людину соба́чник 2 іменник чоловічого роду приміщення Орфографічний словник української мови
- собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить бродячих собак. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (П. Панч). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка. Словник української мови у 20 томах
- собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 415). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка. Словник української мови в 11 томах
- собачник — Собачник, -ка м. Любящій собакъ. Словник української мови Грінченка