1. Орфографічний словник української мови

сплячий

спля́чий 1

дієприкметник

від: спа́ти

спля́чий 2

прикметник

нерухомий; млявий тощо

спля́чий 3

іменник чоловічого роду, істота

той, хто спить

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплячий — див. СОННИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. сплячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до спати. || у знач. ім. сплячі, -чих, мн. (одн. сплячий, -чого, ч.; спляча, -чої, ж.).Ті, що сплять. 2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані повного спокою, нерухомий. || розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (І. Кочерга); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. сплячий — Спля́чий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (Коч., II, 1956, 465); До узголів’я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Довж. Словник української мови в 11 томах
  6. сплячий — Сплячий, сплящий, -а, -е Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у. Словник української мови Грінченка