спроста

Значення в інших словниках

1. спроста — присл., розм. 1》 Без причини, без підстав. || Марно, даремно. 2》 З наївності, недосвідченості. 3》 Без зусиль, просто. || Те саме, що запросто. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спроста — СПРО́СТА́, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (В. Кучер); // Марно, даремно. Виявляється, що й на риббазі дядя Жора служить не так собі спроста (Ю. Словник української мови у 20 томах
3. спроста — Спро́ста, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. спроста — СПРО́СТА, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (Кучер, Чорноморці, 1948, 92); // Марно, даремно. Словник української мови в 11 томах
5. спроста — Спроста нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390. Словник української мови Грінченка