стенання

стена́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стенання — СТЕНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стена́ти¹ і звуки, утворювані цією дією. На ринку стояв жахливий крик, стенання (П. Панч); Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка... Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Н. Забіла). Словник української мови у 20 томах
  2. стенання — СТЕНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стена́ти¹ і звуки, утворювані цією дією. На ринку стояв жахливий крик, стенання (Панч, Гомон. Україна, 1954, 365); Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка… Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Забіла, Поезії, 1963, 37). Словник української мови в 11 томах