стенання
СТЕНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стена́ти¹ і звуки, утворювані цією дією.
На ринку стояв жахливий крик, стенання (Панч, Гомон. Україна, 1954, 365);
Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка… Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Забіла, Поезії, 1963, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стенання — стена́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стенання — СТЕНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стена́ти¹ і звуки, утворювані цією дією. На ринку стояв жахливий крик, стенання (П. Панч); Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка... Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Н. Забіла). Словник української мови у 20 томах