стенати
СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати.
Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Шевч., II, 1963, 93).
СТЕНА́ТИ² і СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ і СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев. з ім. плечима, рідко. Піднімати й опускати плечі при вираженні здивування, зневаги, вагання і т. ін.
Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Досв., Вибр., 1959, 109);
— Можна й відкласти [зйомку], — мнеться режисер. Сергій стенає плечима: — Навіщо? (Літ. Укр., 14.IV 1967, 2);
Ксеня стенула плечима, нічого не розуміючи (Гур., Життя.., 1954, 327).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стенати — стена́ти 1 дієслово недоконаного виду кричати стена́ти 2 дієслово недоконаного виду піднімати й опускати плечі рідко Орфографічний словник української мови
- стенати — СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко). СТЕНА́ТИ², СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ, СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев. з ім. Словник української мови у 20 томах
- стенати — і стинати, -аю, -аєш, недок., стенути і стинути, -ну, -неш, док., перев. з ім. плечима, рідко. Піднімати й опускати плечі для вираження здивування, зневаги, вагання тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови