1. Орфографічний словник української мови

стенати

стена́ти 1

дієслово недоконаного виду

кричати

стена́ти 2

дієслово недоконаного виду

піднімати й опускати плечі

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стенати — СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко). СТЕНА́ТИ², СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ, СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев. з ім. Словник української мови у 20 томах
  2. стенати — і стинати, -аю, -аєш, недок., стенути і стинути, -ну, -неш, док., перев. з ім. плечима, рідко. Піднімати й опускати плечі для вираження здивування, зневаги, вагання тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стенати — СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Шевч., II, 1963, 93). СТЕНА́ТИ² і СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ і СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев. Словник української мови в 11 томах