1. Орфографічний словник української мови

сточити

сточи́ти 1

дієслово доконаного виду

гризучи, руйнувати

сточи́ти 2

дієслово доконаного виду

повільно випускати рідину

сточи́ти 3

дієслово доконаного виду

скріплювати

сточи́ти 4

дієслово доконаного виду

завернути когось назад

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сточити — СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹. СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати². СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³. СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴. Словник української мови у 20 томах
  2. сточити — I див. сточувати I. II див. сточувати II. III див. сточувати III. IV див. сточувати IV. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сточити — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  4. сточити — Сточи́ти, сточу́, сто́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сточити — СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹. СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати². СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³. СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴. Словник української мови в 11 томах
  6. сточити — Сточити см. сточувати. Словник української мови Грінченка