1. Словник української мови Грінченка

сточити

Сточити

см. сточувати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сточити — сточи́ти 1 дієслово доконаного виду гризучи, руйнувати сточи́ти 2 дієслово доконаного виду повільно випускати рідину сточи́ти 3 дієслово доконаного виду скріплювати сточи́ти 4 дієслово доконаного виду завернути когось назад Орфографічний словник української мови
  2. сточити — СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹. СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати². СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³. СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴. Словник української мови у 20 томах
  3. сточити — I див. сточувати I. II див. сточувати II. III див. сточувати III. IV див. сточувати IV. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сточити — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  5. сточити — Сточи́ти, сточу́, сто́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сточити — СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹. СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати². СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³. СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴. Словник української мови в 11 томах