1. Словник української мови Грінченка

сточувати

Сточувати, -чую, -єш

сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл.

1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626.

2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр.

2) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ.

4) сточити брехню. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала. Котл. Ен. III. 72.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сточувати — сто́чувати 1 дієслово недоконаного виду гризучи, руйнувати; точінням знімати нерівність сто́чувати 2 дієслово недоконаного виду давати змогу рідині витікати сто́чувати 3 дієслово недоконаного виду скріплювати, з'єднувати одне з одним — про деталі... Орфографічний словник української мови
  2. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., кого, що. 1. Тривалим, або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови у 20 томах
  3. сточувати — I -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех. 1》 Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець. || Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сточувати — Сто́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., перех. 1. Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови в 11 томах