сточувати

Значення в інших словниках

1. сточувати — сто́чувати 1 дієслово недоконаного виду гризучи, руйнувати; точінням знімати нерівність сто́чувати 2 дієслово недоконаного виду давати змогу рідині витікати сто́чувати 3 дієслово недоконаного виду скріплювати, з'єднувати одне з одним — про деталі... Орфографічний словник української мови
2. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., кого, що. 1. Тривалим, або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови у 20 томах
3. сточувати — I -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех. 1》 Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець. || Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., перех. 1. Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови в 11 томах
5. сточувати — Сточувати, -чую, -єш сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка