1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сточувати

сто́чувати

I -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех.

1》 Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець.

|| Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Сточити зазублину.

2》 Гризучи, роблячи дірки, руйнувати, знищувати що-небудь (про гризунів, комах і т. ін.).

|| перен. Згубно впливати на кого-, що-небудь (про хворобу, горе, турботи і т. ін.).

II -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех.

Давати змогу рідині повільно витікати, виливатися звідки-небудь.

III -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех.

Скріплювати, з'єднувати одне з одним (деталі, кінці і т. ін.), утворюючи одне ціле.

Сточити брехні — розпустити небилиці.

IV -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех., розм., рідко.

Примушувати рухатися в зворотному напрямі, назад.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сточувати — сто́чувати 1 дієслово недоконаного виду гризучи, руйнувати; точінням знімати нерівність сто́чувати 2 дієслово недоконаного виду давати змогу рідині витікати сто́чувати 3 дієслово недоконаного виду скріплювати, з'єднувати одне з одним — про деталі... Орфографічний словник української мови
  2. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., кого, що. 1. Тривалим, або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови у 20 томах
  3. сточувати — Сто́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., перех. 1. Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови в 11 томах
  5. сточувати — Сточувати, -чую, -єш сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка