1. Орфографічний словник української мови

сточувати

сто́чувати 1

дієслово недоконаного виду

гризучи, руйнувати; точінням знімати нерівність

сто́чувати 2

дієслово недоконаного виду

давати змогу рідині витікати

сто́чувати 3

дієслово недоконаного виду

скріплювати, з'єднувати одне з одним — про деталі, кінці

сто́чувати 4

дієслово недоконаного виду

примушувати рухатися в зворотному напрямі

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., кого, що. 1. Тривалим, або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови у 20 томах
  2. сточувати — I -ую, -уєш, недок., сточити, сточу, сточиш, док., перех. 1》 Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець. || Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сточувати — Сто́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сточувати — СТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СТОЧИ́ТИ, сточу́, сто́чиш, док., перех. 1. Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець; // Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Словник української мови в 11 томах
  5. сточувати — Сточувати, -чую, -єш сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка