табун

табу́н

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табун — I див. стадо. II -у. Отруйна речовина з нервово-паралітичною дією. Літературне слововживання
  2. табун — СТАДО, д. стаднина, (невеликий) косяк; (риб) зграя; (людей) ЗН. ЮРБА. Словник синонімів Караванського
  3. табун — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. табун — ТАБУ́Н, а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою .. Зникає табун плямистих оленів (О. Довженко); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів. Словник української мови у 20 томах
  5. табун — табу́н: ◊ прийти́ як табу́н ко́ней → прийти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. табун — I -а, ч. 1》 Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). || Зграя диких або свійських птахів. || Скупчення риб, морських тварин. 2》 перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Ходити табуном. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. табун — табу́н (англ. tabun) отруйна речовина, безбарвна рідина, що уражає центральну нервову систему. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. табун — ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Словник синонімів української мови
  9. табун — ТАБУ́Н, а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш, Вибр., 1969, 160); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Довж. Словник української мови в 11 томах