табун

ТАБУ́Н, а, ч.

1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.).

Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш, Вибр., 1969, 160);

Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Довж., І, 1958, 120);

Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (Скл., Святослав, 1959, 14);

*У порівн. Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Рильський, II, 1946, 42);

// Зграя диких або свійських птахів.

Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Коцюб., І, 1955, 142);

Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство (Стельмах, І, 1962, 612);

// Скупчення риб, морських тварин.

Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів (Коцюб., І, 1955, 288);

Коли табун білух іде коло берега, то неодмінно заходить у кожну бухту (Трубл., І, 1955, 274).

2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей.

Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Мирний, IV, 1955, 304);

Стояли грізні дні війни. Від Волги без упину фашистів бігли табуни степами України (Рудь, Дон. зорі, 1958, 88).

Бі́гти (ходи́ти, жи́ти і т. ін.) табуно́м (табуна́ми) — пересуватися, жити і т. ін. великою, звичайно неорганізованою групою.

Забили [екскурсанти] весь пароплав, не протовпишся на станціях, ходять цілими табунами на дорогах… (Еллан, II, 1958, 37);

Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер (Сим., Земне тяжіння, 1964, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табун — табу́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. табун — I див. стадо. II -у. Отруйна речовина з нервово-паралітичною дією. Літературне слововживання
  3. табун — СТАДО, д. стаднина, (невеликий) косяк; (риб) зграя; (людей) ЗН. ЮРБА. Словник синонімів Караванського
  4. табун — див. багато Словник синонімів Вусика
  5. табун — ТАБУ́Н, а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою .. Зникає табун плямистих оленів (О. Довженко); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів. Словник української мови у 20 томах
  6. табун — табу́н: ◊ прийти́ як табу́н ко́ней → прийти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. табун — I -а, ч. 1》 Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). || Зграя диких або свійських птахів. || Скупчення риб, морських тварин. 2》 перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Ходити табуном. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. табун — табу́н (англ. tabun) отруйна речовина, безбарвна рідина, що уражає центральну нервову систему. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. табун — ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Словник синонімів української мови