1. Орфографічний словник української мови

тління

тлі́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (З. Тулуб); Навіть у передчутті холодів, сльози, тління зела степ все одно кликав до повного довгого життя, променився раннім осіннім сяйвом (В. Словник української мови у 20 томах
  2. тління — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. тліти 1), 2). 2》 Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. 3》 Те, що ледве горить, догоряє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тління — ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Словник синонімів української мови
  4. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Ус. Словник української мови в 11 томах
  5. тління — Тлі́ння, -ня с. Тлѣніе. К. МХ. 44. Словник української мови Грінченка