1. Словник синонімів української мови

тління

ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Гуцало); На те й уваги їм (юнакам) нема, Що їм дорогу перейшла Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь (Я. Щоголів); Вітру живого вдихніть, Чесні, душею одверті, Всупереч тліну і смерті — Нашого вітру вдихніть (І. Муратов).

ТЛІ́ННЯ (те, що розкладається або розклалось), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛІ́ННІСТЬ книжн. Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі не мішались легкі запахи тління (Ю. Бедзик); Люд.. і поночі простує На гору ту, де мученика тлін (М. Старицький); Світ (у склепі) мене зустрів скупий, сірий. У нас піднявся пах давньої тлінності (Ю. Яновський).

ТЛІ́ННЯ (те, що ледве горить, догоряє), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його, як люте гаддя (А. Хорунжий); Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (М. Бажан); Огонь навали за нами повз, як тліну чадь (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тління — тлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (З. Тулуб); Навіть у передчутті холодів, сльози, тління зела степ все одно кликав до повного довгого життя, променився раннім осіннім сяйвом (В. Словник української мови у 20 томах
  3. тління — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. тліти 1), 2). 2》 Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. 3》 Те, що ледве горить, догоряє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Ус. Словник української мови в 11 томах
  5. тління — Тлі́ння, -ня с. Тлѣніе. К. МХ. 44. Словник української мови Грінченка