тріада

Значення в інших словниках

1. тріада — ТРІА́ДА, и, ж. 1. книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. Вони [психотерапевти] взяли на озброєння тріаду Бехтерєва: навіювання у гіпнозі, у бадьорому стані і самонавіювання (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
2. тріада — -и, ж. 1》 книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. 2》 У філософській системі Гегеля – триступінчастий розвиток ідеї, що визначає три ступені в розвитку явищ дійсності: теза, антитеза й синтез. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тріада — тріа́да [від грец. τριάς (τριάδος) – трійка, трійця] 1. Єдність, утворювана трьома окремими частинами, елементами. 2. В ідеалістичній філософії Гегеля – позначення ідеї про триступінчастість діалектичного розвитку: теза, антитеза, синтез. Словник іншомовних слів Мельничука
4. тріада — ТРІАДА (тріадичність) — зовнішня форма діалектичного методу, полягає у покладанні тези, висуненні антитези і подальшому їх синтезі. Вперше Т. помітив і подав у своїй таблиці категорій Кант. Фіхте розробив її у структурі свого науковчення. Філософський енциклопедичний словник
5. тріада — ТРІА́ДА, и, ж. 1. книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. Вони [психотерапевти] взяли на озброєння тріаду Бехтерєва: навіювання у гіпнозі, у бадьорому стані і самонавіювання (Наука.. Словник української мови в 11 томах