1. Орфографічний словник української мови

тюкання

тю́кання 1

іменник середнього роду

вигук 'тю'

розм.

тю́кання 2

іменник середнього роду

биття

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тюкання — ТЮ́КАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. тю́кати¹ та звуки, утворювані цією дією. З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (М. Словник української мови у 20 томах
  2. тюкання — I -я, с., розм. Дія за знач. тюкати I і звуки, утворювані цією дією. II -я, с., розм. Дія за знач. тюкати II та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тюкання — ТЮ́КАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. тю́кати¹ та звуки, утворювані цією дією. З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  4. тюкання — Тюкання, -ня с. Кричаніе тю. Словник української мови Грінченка